Ух, братаны, у меня есть история, которую я вам пошлю. Такое напарывалось, что крыша поехала совсем, и ядерное говно стало покидать мою голову.
Сидел я значит, у себя в подворотне, со своими закладками. То есть, конечно, я имею в виду оксики, братва. Не могу сказать, что в этот день я весьма трезвый был, но решил покуриццо по-молодёжному. Так брошки решили схватить кальян и опробовать новые закладки, что мне привезла мояшкина.
Пришли в квартирку, где уже нас ждали несколько ширевок. Мусорщики, ну что сказать. Начали курить кальян, забрасывая в него свои закладки. От них мне сразу же стало ну просто ахуительно и эпично.
Мы сели на диван, начали пялиться на потолок, и мир вокруг превратился в настоящую аттракционную парку. Это было настолько заебись, что я ни о чём другом не мог думать. И тут мояшкина достала из задницы свою кошку и сказала: "Давай охотиться на голубей, Бобик".
И я, сидя на диване, в наркотическом опьянении с закладками, сжимаю кошку в руках, и мы выходим вон на улицу. Ну, братюнька, картина была просто пиздец, и я сам не верил, что это происходит на самом деле.
Но самое прикольное в этой херне было то, что голуби нас даже не пристально смотрели. Они ни за что не понимали, что творилось в нашей забитой голове. Мы с мояшкиной разбегаемся по двору, кричим, куда-то туда-сюда бегаем, а голуби просто спокойно продолжают кушать хлебишко, не обращая на нас никакого внимания.
Я тогда подумал, что эти голуби просто токсики какие-то, не в духе современной молодёжи. Ну нихуя себе, я же не просто так на голубей охотился. Я их хотел поймать и покормить своими закладками, чтобы они тоже обрели наркотическое опьянение.
Но в итоге, братва, я нихуя не поймал. Эти голуби самые умные твари на планете, сидят тут, на ветке, и смотрят на меня, как на тупую жертву. А я, в своём прете, не мог ни одного зацепить. Зато мояшкина со своей кошкой смогла поймать одного голубя и даже показала мне его. Бля, они настолько разбитые, что даже не боятся кошки, которая их могла сожрать за мгновение.
Весь день мы так охотились на голубей, ходили по городу, с кальянами в руках и моими закладками в кармане. Вроде как было весело, но позже, когда мояшкина и кошка ушли, я осознал, что это было просто пиздец какое-то дело.
Мы, наркоманы, уже даже не можем насладиться тем, что нас окружает. Мы ищем новые эмоции, новые закладки, чтобы снова погрузиться в своё наркотическое счастье. Но дело в том, что этого счастья там нет и никогда не будет. Лучше потратить деньги на что-то дельное, чем жить в постоянном наркотическом опьянении и охотиться на голубей со своей кошкой.
Пускай эти голуби остаются там, на своей ветке, и пускай кормятся тем хлебом, который мы и не смогли им дать. А мы, братва, пусть ищем настоящее счастье, несмотря на непростой выбор.
Оксики и закладки - это просто маленькая часть нашей жизни, которая нужна, чтобы поднять себе настроение. Но не давайте этому контролировать вас, братаны. Возьмите инициативу в свои руки и ищите своё счастье в других местах.
И помните, что нет ничего круче, чем быть самим собой, не зависимо от того, чем вы курите или охотитесь.
Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!